У 90-х на руїнах запустілих національних студій ― Довженка, Одеської, Укркінохроніки ― починають з’являтися перші фільми незалежної України. У 1997-му В’ячеслав Криштофович знімає драму «Приятель небіжчика». Екранізація однойменної повісті Андрія Куркова вперше представить Україну на престижному Каннському кінофестивалі.
Стежкою Криштофовича, видатного майстра, який починав ще в радянські часи на студії Довженка, згодом підуть Ігор Стрембіцький («Подорожні», 2005) і Марина Врода («Крос», 2011) ― переможці каннського короткометражного конкурсу. А у 2014-му там же, на французькій Рив’єрі, відбудеться тріумф «Племені» ― найтитулованішої української стрічки (понад сотня престижних нагород), що підкорила світ революційною формою: Мирослав Слабошпицький показав світ нечуючих буквально, мовою жестів і почуттів.
Саме від «Племені» починається відлік нового українського кіно як культурного явища, котре невдовзі подарує світові «Атлантиду» (2019) Валентина Васяновича (переможця програми «Горизонти» Венеційського кінофестивалю) та «Клондайк» (2022) Марини Ер Горбач (приз за кращу режисуру на американському кінофестивалі «Санденс»).
«Мабуть, я буду першим режисером на цій сцені, який скаже: я хотів би ніколи не знімати цей фільм. Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста. Я віддав би все це визнання за те, щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян з України».
Такими словами Мстислав Чернов розпочав промову на головній кіноподії світу. 10 березня 2024 року він отримав «Оскар» за стрічку «20 днів у Маріуполі».
Разом із фотографом Євгеном Малолєткою та журналісткою Василисою Степаненко Чернов фільмував трагедію осадженого Маріуполя під час повномасштабного вторгнення. Відзнята хроніка стала одним із найважливіших документальних фільмів в українській і світовій історії. Це неоціненне свідчення російських злочинів проти мирного населення ще зіграє головну роль — у міжнародному суді.
BAFTA TV Awards — нагорода, яку щороку, починаючи з 1995-го, вручає Британська академія телебачення і кіномистецтва. Боротьба України за свободу вже кілька років у центрі уваги.
У 2023-му на премію номінували одразу чотири проєкти про повномасштабну війну. У номінації «Найкраще висвітлення новин» перемогла трансляція «Наживо з Києва» телеканалу Channel 4. А у 2024-му Юлія Саніна та Ганна Ваддінгем отримали нагороду BAFTA TV за проведення «Євробачення-2023». У 2025 році нагороду за найкращий односерійний документальний фільм отримала стрічка «Україна: Ворог у лісі» про військовослужбовців 210-го окремого спеціального батальйону «Берлінго».
Стрічка «Камінь, папір, ножиці» перемогла у номінації «Найкращий британський короткометражний фільм». Сюжет базується на реальних подіях та оповідає про повномасштабне вторгнення Росії. «Я присвячую цю нагороду другові Жені Світличному, який загинув на війні за п’ять днів до старту зйомок. А також усім тим, хто захищає мою країну та робить її незалежною», — сказав багатомільйонній аудиторії зі сцени актор Олександр Рудинський, який зіграв у картині головну роль.
Мабуть, кожен дивився чи бодай чув про голлівудські блокбастери «Титанік», «Форсаж», «Місія нездійсненна», «Аватар», «Гобіт», «Бетмен», «Термінатор», «Володар перснів», «Люди Ікс», «Трансформери». Але далеко не кожен знає, що ці стрічки ніколи б не були такими видовищними без винаходів українців.
Уже багато років найкращих фахівців у кіноінженерній галузі нагороджують так званими технічними «Оскарами». У 2006 році одразу дві статуетки отримав засновник компанії Filmotechnic Анатолій Кокуш, а також інженер Юрій Поповський та кінооператор Олексій Золотарьов. Українців відзначили за надзвичайні наукові та технологічні досягнення в кінематографі — створення операторських мобільних кранів Autorobot (U-Crane), найдовших у світі операторських кранів Cascade, а також стабілізованої операторської голови Flight Head.
Сьогодні ви можете побачити технічні «Оскари» України на Ukraine WOW.
ЧАСІВ ВІЙНИ
Нобелівську премію щороку, починаючи з 1901-го, присуджують людям, які змінюють світ на краще. Нею неодноразово нагороджували науковців і діячів, які народилися в Україні. Серед них мікробіолог та імунолог Ілля Мечников, біохімік Зельман Ваксман, письменник Шмуель Йосеф Агнон, хімік Роалд Гоффман, фізик Георгій Харпак.
Особлива відзнака — Нобелівська премія миру. Нею вшановують тих, хто зробив суттєвий внесок у захист прав людини. Серед лауреатів легендарні постаті: Мартін Лютер Кінг, 14-й Далай-лама, Нельсон Мандела.
У 2022 році відзнаку отримала українська правозахисна організація «Центр громадянських свобод». Це перша нобелівська нагорода в історії незалежної України. На врученні очільниця Центру Олександра Матвійчук виголосила промову, яку опублікували провідні ЗМІ світу. Вона завершувалася словами: «...оскільки це Нобелівська премія миру під час війни, то я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідарності. Ви не маєте бути українцями, щоб підтримувати Україну. Достатньо бути просто людиною».
Найпрестижнішу нагороду в галузі журналістики українці здобували двічі. Обидва рази з дуже сумної причини. У 2022 році всіх українських журналістів вшанували спеціальною відзнакою за висвітлення повномасштабного вторгнення Росії в Україну. А у 2023-му премію вручили Євгену Малолєтці, Василисі Степаненко та Мстиславу Чернову за їхню роботу в Маріуполі.
Після того як документалісти поїхали з осадженого міста, вони ще рік працювали над розслідуванням воєнних злочинів росіян — бомбардування драмтеатру, фільтраційні табори, знесення розбомблених будинків, перепоховання людей. Українців відзначили у номінації Public Service (Служіння суспільству).
Українське сучасне мистецтво хочуть бачити всюди — від Нью-Йорка до Токіо.
У 2001 році куратор Венеційської бієнале Гаральд Зееман запросив Віктора Марущенка, першого митця з України, взяти участь у виставці 49-ї бієнале з його фотосерією «Чорнобиль». Відтоді українські художники постійно присутні на головному мистецькому форумі світу.
На минулій бієнале Жанна Кадирова представила орган, труби якого продовжувалися зібраними у наших містах відстріляними російськими снарядами. На громадському транспорті по всьому світу нізвідки з’являються наліпки з зображенням російських ракет — це теж проєкт Кадирової. Олексій Сай створив 32-метрову скульптуру I’m Fine із пошкоджених війною вуличних знаків, парканів і воріт із різних регіонів України та представив на культовому фестивалі Burning Man у США. Роботи Нікіти Кадана придбав для своєї колекції лондонський Tate, а нью-йоркський MoMA — відео «Лист до горлиці» Дани Кавеліної.
І це лише кілька імен із сотень художників і художниць, які не просто створюють в умовах війни. Вони залучають для України все більше підтримки міжнародної спільноти.
Уперше Україна виступила під власним прапором на Олімпіаді 1994 року. І одразу сенсаційно здобула золото — олімпійською чемпіонкою стала фігуристка Оксана Баюл. Перемога 16-річної дівчини була настільки несподіваною, що організаторам довелося екстрено шукати запис українського гімну.
Відтоді Україна виборола на олімпіадах 160 медалей, з яких 41 — золота, а також стільки нагород на чемпіонатах світу і Європи в різних видах спорту, що не вистачило б усієї цієї зали, щоб їх перерахувати.
Від першого олімпійського золота до сучасних тріумфів Усика, Харлан, Магучіх — наші спортсмени наполегливо йдуть уперед, незважаючи ні на що. І в спорті, і в житті ця риса для українців визначальна.
Тут лише декілька спортивних трофеїв. Але кожен із них ― безперечне вау!
Перший великий тріумф Олександра Усика — золото Олімпіади-2012. Згодом він став абсолютним чемпіоном світу з боксу в крузервейті, після чого піднявся до важкої ваги. Експерти були сповнені скепсису: на українця чекали двометрові гіганти. Усик переміг усіх: Ентоні Джошуа, Тайсона Ф’юрі, Денієла Дюбуа — причому кожного двічі. Український боксер став першим в історії дворазовим абсолютним чемпіоном світу у важкій вазі.
Як результат спортивної майстерності — повністю зачищений дивізіон, нуль поразок, усі можливі титули й перше місце в списку Pound for pound («Найкращий незалежно від вагової категорії»). Такого в історії боксу ще не було.
«Золотий м’яч» — найпрестижніша індивідуальна нагорода, заснована французьким журналом France Football у 1956 році. У 2004-му Андрій Шевченко став першим і поки що залишається єдиним українцем, який виборов цей трофей у часи незалежності. Форвард, який забивав «Барселоні» та «Реалу», капітан збірної України під час історичного, першого для нашої команди, Чемпіонату світу та домашнього Євро-2012, рекордсмен у голах за збірну, Шевченко сьогодні — жива легенда і приклад того, що наполегливість та зусилля дають найкращий результат.
У травні 2009 року донецький «Шахтар» став першим і єдиним українським клубом за часів незалежності, який виборов Кубок УЄФА. У фіналі в Стамбулі команда Мірчі Луческу перемогла німецький «Вердер» з рахунком 2:1 — завдяки голам Луїса Адріану і Жадсона. Нині «Шахтар» — багаторазовий чемпіон України, чиї гравці забивали на найкращих стадіонах світу. Але всі ми чекаємо і віримо, що одного дня славетна команда вийде на рідне поле. На «Донбас Арену».
Прочитайте вголос ці досягнення: третя ракетка світу 2017, 2018, 2019 років, бронзова призерка літніх Олімпійських ігор у 2020 році, півфіналістка чемпіонату світу — Кубку Billie Jean King Cup 2025 у складі жіночої національної збірної України, 18-разова переможниця турнірів WTA в одиночному розряді та дворазова — у парному, тричі півфіналістка турнірів Великого шлему (2019, 2023). Це вау! І це все про нашу Еліну Світоліну.
Одним із найпрестижніших у тенісі є підсумковий турнір WTA — змагання вісьмох найкращих тенісисток планети. У 2018 році у ньому взяла участь і Світоліна, на той момент третя ракетка світу. На турнірі українка здолала фактично всю еліту світового тенісу, а у фіналі здобула вольову перемогу над Слоун Стівенс (3–6, 6–2, 6–2). На Ukraine WOW ви можете побачити той самий кубок WTA, який Еліна здобула в Сінгапурі.
Ярославі Магучіх лише 24 роки, а вона вже стоїть поряд із легендами легкої атлетики. Українка є триразовою переможницею Діамантової ліги, багаторазовою чемпіонкою Європи й чемпіонкою світу. 7 липня 2024 року Магучіх перестрибнула, тобто перевершила, саму себе — на етапі Діамантової ліги вона взяла висоту 2,10 метра. Це був найкращий результат в історії легкої атлетики. Попередній світовий рекорд (2,09 метра) болгарки Стефки Костадинової тримався впродовж цілих 37 років. А лише через місяць у тому ж Парижі українка виграла золоту олімпійську медаль. На Ukraine WOW ви бачите саме цю нагороду.
Дворазова золота медалістка Олімпіади, шестиразова чемпіонка світу, восьмиразова чемпіонка Європи — все це Ольга Харлан. Загалом вона виборола шість різних олімпійських нагород — найбільше серед усіх українських спортсменів і спортсменок.
У шаблі Харлан, яку ви бачите на Ukraine WOW, — особлива сила. Фінальний поєдинок жіночих змагань з фехтування на Олімпіаді-2024 був для України непростим. Перед останньою сутичкою збірна програвала кореянкам 37:40 — суперницям лишалося п’ять уколів до перемоги. Але тут на доріжку вийшла Ольга Харлан. І вже за п’ять хвилин золото Олімпійських ігор було наше.
Українська гейм-індустрія та кіберспорт підкорюють світ.
Головні тріумфатори у кіберспорті — Natus Vincere (NАVІ). Влучно, що назва команди перекладається з латини як «Народжені перемагати». Панування NAVI почалося ще у 2011-му, коли команда стала першим чемпіоном світу, вигравши The International з Dota 2 та отримавши рекордний на той час приз ― мільйон доларів. У 2024 році NAVI вже мала понад 64,8 млн годин переглядів трансляцій своїх матчів — найвищий показник серед усіх команд у світі. Загалом NAVI завоювала понад 120 нагород, заробила понад 20 мільйонів доларів призових і об’єднала одну з найбільших фан- баз: понад 10 мільйонів підписників у соцмережах.
На Ukraine WOW ви бачите кубок PGL Major Copenhagen 2024 — один із нещодавніх трофеїв української команди, який вона виборола в Counter-Strike 2.
У 2001-му революційна стратегія в реальному часі компанії GSC Game World «Козаки: Європейські війни» захопила гравців в усіх куточках планети. Хоча попереду в розробника був ще гучніший хіт: легендарна трилогія S.T.A.L.K.E.R. у 2024-му отримала довгоочікуване продовження — «S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля». Гра, в якій зашиті десятки пасхалок, присвячених українській культурі, лише за перші два дні розійшлася накладом у понад 1 млн копій.
Сучасна українська музика — живий організм, який змінюється разом із країною.
Масштабні фестивалі 90-х «Червона рута» і «Таврійські ігри», всеукраїнські тури Ірини Білик та артистів агенції «Територія А», скарбниця хітів того часу — від «Скрябіна» і «Братів Гадюкіних» до Олександра Пономарьова і Руслани. Все це музика початку епохи незалежності.
У нульових на сцені вже талановите покоління альтернативних музикантів: «Океан Ельзи», «ТНМК», «Тартак», «Крихітка Цахес», «Бумбокс», «Димна суміш» і ще багато-багато інших. Тоді ж «Піккардійська Терція» формує традицію високої вокальної культури, яка продовжується і сьогодні солдаутами на всі виступи хору «Гомін».
Від початку 2010-х і дотепер українська музична сцена — строката палітра талантів, жанрів і захопливих історій успіху. Не лише всередині країни, а й за її межами, де знають наш важкий рок, топових діджеїв та креативні артпроєкти на кшталт DakhaBrakha і Dakh Daughters.
На Ukraine WOW ви можете вперше побачити переможні статуетки «Євробачення» разом. Україна — перша країна, яка у XXI столітті тричі перемагала у цьому музичному конкурсі: Руслана (2004), Джамала (2016), Kalush Orchestra (2022).
Кожного разу це був тріумф українського духу, непересічної енергії та сили. Утім, виступи наших артистів майже завжди отримують високу оцінку глядачів незалежно від кінцевого результату. З 2014-го кожен їхній номер на підтримку України — важлива частина культурної дипломатії.
Логічним розвитком української музики став вихід її найвідоміших представників на головну арену країни — НСК «Олімпійський». У 2014-му вперше в історії повний стадіон — майже 80 тисяч людей — збирає «Океан Ельзи».
Гурт повторить цей тріумф двічі. А у 2019-му справжнє шоу на НСК «Олімпійський» покаже MONATIK, який поєднав у масштабній роботі сучасні технології та силу актуальної танцювальної музики. Сьогодні стадіон чекає на нові грандіозні концерти українських артистів. Вони точно відбудуться у мирній, квітучій, музичній Україні.
Каннські леви — найпрестижніша у світі нагорода в галузі комунікацій, креативу і реклами. Україна почала брати участь у фестивалі з 2007 року й одразу потрапила у шортліст.
Але першу нагороду вдалося виграти тільки через десять років: у 2017-му бронзового лева отримала меморіальна кампанія Українського кризового медіа- центру до 75-ї річниці трагедії в Бабиному яру.
Після цього українські проєкти ледь не щороку завойовували левів. А у червні 2025-го креативна агенція Saatchi & Saatchi Ukraine здобула перше для нашої країни золото. Його принесла кампанія «Мед мінних полів», яка перемогла в категорії «Гідна праця та економічне зростання». Цього ж року бронзу в категорії «Різноманіття та інклюзивність» отримав 13-й сезон ріаліті-шоу «Холостяк» з ветераном Олександром Тереном.
Загалом Україна вже виграла 13 Каннських левів, які ви, власне, й бачите перед собою.
