1 грудня 1918 року у Фастові в штабному вагоні Симона Петлюри члени Директорії УНР та уповноважені представники Ради державних секретарів ЗУНР поставили підписи під попереднім договором злуки УНР І ЗУНР. Дві республіки, що входили до складу різних імперій, після їх розпаду мали проголосити себе єдиною державою.

Історичний «потяг злуки» зберігся — ви стоїте біля одного з Його вагонів.

Трохи згодом, 22 січня 1919 року, на Софійському майдані в Киеві на очах у десятків тисяч громадян делегація Західної України на чолі з Лонгином Цегельським разом із представниками Директорії УНР Симоном Петлюрою та Володимиром Винниченком урочисто проголосили Акт Злуки.

Для всіх, хто того морозного дня стояв на площі у центрі столиці, це була змога відчути силу нарешті обʼєднаної великої європейської держави. Відчути, що твою культуру, мову, мрії поділяють мільйони співвітчизників.

Акт Зпуки не врятував державу від війни й зовнішніх ворогів. Але він назавжди зафіксував волю України бути цілісною та суверенною і дав надію, яка проросла крізь роки. Саме тому ми й зараз відзначаємо 22 січня як День Соборності.